Науковці отримали нові підтвердження того, що під крижаною оболонкою Європи, супутника Юпітера, може ховатися океан, потенційно придатний для життя. Останні дані з телескопа Джеймса Вебба (JWST), підтверджені експериментами в лабораторіях, показали, що поверхня Європи — це динамічний і змінний ландшафт, де лід постійно кристалізується й перебудовується під дією космічного випромінювання.
Команда під керівництвом доктора Уджвала Раут із Південно-західного дослідницького інституту відтворила в лабораторії умови Європи. Їхні досліди підтвердили, що лід на поверхні супутника може швидко переходити з аморфної форми в кристалічну й назад, особливо у так званих «хаотичних» регіонах, де лід розтрісканий і перемішаний. Одним із таких регіонів є Тара Реджіо — місце, яке привернуло особливу увагу дослідників.
Дані з JWST і лабораторні результати показали, що в цьому районі кристалічний лід присутній навіть на самій поверхні, а не лише під нею. Це означає, що у «хаотичних» місцях поверхня Європи може бути пористою і досить теплою для швидкого повторного кристалізування льоду. Ще цікавішим є хімічний склад Тара Реджіо: там виявили не лише натрій хлорид (звичайну кухонну сіль), але й сильні сигнали вуглекислого газу й пероксиду водню.
«Усе це вказує на те, що ми спостерігаємо матеріали, які походять з глибин, ймовірно, з океану під крижаною оболонкою, товщиною до 30 км», — пояснює доктор Раут. За словами Річарда Картрайта, провідного автора статті з Лабораторії прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса, спостережувані ізотопи вуглецю також підтверджують версію про «внутрішнє» походження CO2.
Відкриття було опубліковано 28 травня 2025 року в журналі The Planetary Science Journal. Вчені зазначають, що кількість доказів на користь існування океану під поверхнею Європи зростає, і це додає оптимізму у пошуках життя поза межами Землі.
Науковці отримали нові підтвердження того, що під крижаною оболонкою Європи, супутника Юпітера, може ховатися океан, потенційно придатний для життя. Останні дані з телескопа Джеймса Вебба (JWST), підтверджені експериментами в лабораторіях, показали, що поверхня Європи — це динамічний і змінний ландшафт, де лід постійно кристалізується й перебудовується під дією космічного випромінювання.
Команда під керівництвом доктора Уджвала Раут із Південно-західного дослідницького інституту відтворила в лабораторії умови Європи. Їхні досліди підтвердили, що лід на поверхні супутника може швидко переходити з аморфної форми в кристалічну й назад, особливо у так званих «хаотичних» регіонах, де лід розтрісканий і перемішаний. Одним із таких регіонів є Тара Реджіо — місце, яке привернуло особливу увагу дослідників.
Дані з JWST і лабораторні результати показали, що в цьому районі кристалічний лід присутній навіть на самій поверхні, а не лише під нею. Це означає, що у «хаотичних» місцях поверхня Європи може бути пористою і досить теплою для швидкого повторного кристалізування льоду. Ще цікавішим є хімічний склад Тара Реджіо: там виявили не лише натрій хлорид (звичайну кухонну сіль), але й сильні сигнали вуглекислого газу й пероксиду водню.
«Усе це вказує на те, що ми спостерігаємо матеріали, які походять з глибин, ймовірно, з океану під крижаною оболонкою, товщиною до 30 км», — пояснює доктор Раут. За словами Річарда Картрайта, провідного автора статті з Лабораторії прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса, спостережувані ізотопи вуглецю також підтверджують версію про «внутрішнє» походження CO2.
Відкриття було опубліковано 28 травня 2025 року в журналі The Planetary Science Journal. Вчені зазначають, що кількість доказів на користь існування океану під поверхнею Європи зростає, і це додає оптимізму у пошуках життя поза межами Землі.
