Дослідження планетолога Френсіса Німмо з Каліфорнійського університету в Санта-Крус стверджує, що через десятки мільйонів років після формування Місяць пережив потужний вулканічний період, коли потоки лави неодноразово заливали його поверхню. Це знищувало старі кратери та приховувало справжній геологічний вік Місяця.
Після гігантського зіткнення з Тейєю, яке дало початок Землі та Місяцю, наш супутник був значно ближчим до Землі, однак його орбіта залишалася нестабільною. Гравітаційне «перетягування каната» між Сонцем і Землею спричиняло інтенсивне нагрівання надр Місяця. Це розплавляло гірські породи, створюючи величезні шари магми, які виливалися на поверхню.
Screenshot
Приблизно 4,35 мільярда років тому поверхня Місяця могла буквально плавитися під натиском потужних потоків лави, які заповнювали всі кратери та, по суті, «скидали» геологічний годинник. Тому дослідження місячних порід та кристалів циркону часто дають однаковий вік — 4,35 мільярда років, хоча Місяць сам значно старший — близько 4,5 мільярда років. Німмо пояснює, що рекристалізація порід через інтенсивне плавлення «омолодила» їх, приховуючи справжній вік.
Вулканізм на Місяці суттєво відрізнявся від земного. Якщо на Землі вулкани утворюють конуси з густої лави, то на Місяці вона була більш рідкою, швидко розтікалася і створювала великі лавові поля. Цей процес не дозволяв формуватися великим вулканічним горам.
Земля в ту епоху здавалася з Місяця вдвічі більшою, ніж сьогодні, а краєвид був апокаліптичним: «Ви б бачили розпечену лаву всюди й, можливо, незвичайні виверження», — каже Німмо. Цей «вогняний» період тривав лише кілька десятків мільйонів років, але залишив глибокий слід у геологічній пам’яті супутника.
Дослідження планетолога Френсіса Німмо з Каліфорнійського університету в Санта-Крус стверджує, що через десятки мільйонів років після формування Місяць пережив потужний вулканічний період, коли потоки лави неодноразово заливали його поверхню. Це знищувало старі кратери та приховувало справжній геологічний вік Місяця.
Після гігантського зіткнення з Тейєю, яке дало початок Землі та Місяцю, наш супутник був значно ближчим до Землі, однак його орбіта залишалася нестабільною. Гравітаційне «перетягування каната» між Сонцем і Землею спричиняло інтенсивне нагрівання надр Місяця. Це розплавляло гірські породи, створюючи величезні шари магми, які виливалися на поверхню.
Screenshot
Приблизно 4,35 мільярда років тому поверхня Місяця могла буквально плавитися під натиском потужних потоків лави, які заповнювали всі кратери та, по суті, «скидали» геологічний годинник. Тому дослідження місячних порід та кристалів циркону часто дають однаковий вік — 4,35 мільярда років, хоча Місяць сам значно старший — близько 4,5 мільярда років. Німмо пояснює, що рекристалізація порід через інтенсивне плавлення «омолодила» їх, приховуючи справжній вік.
Вулканізм на Місяці суттєво відрізнявся від земного. Якщо на Землі вулкани утворюють конуси з густої лави, то на Місяці вона була більш рідкою, швидко розтікалася і створювала великі лавові поля. Цей процес не дозволяв формуватися великим вулканічним горам.
Земля в ту епоху здавалася з Місяця вдвічі більшою, ніж сьогодні, а краєвид був апокаліптичним: «Ви б бачили розпечену лаву всюди й, можливо, незвичайні виверження», — каже Німмо. Цей «вогняний» період тривав лише кілька десятків мільйонів років, але залишив глибокий слід у геологічній пам’яті супутника.
